На нашій батьківщині, українській землі, шість років йде війна.

У мирні двері наших домів прийшла смерть, прийшло горе, яке розділило наші міста та села, наші сім’ї, близьких та рідних людей.

За якою шкалою сьогодні можна виміряти масштаб нашої трагедії? За роки цієї війни з’явились десятки тисяч могил на нашій землі. Часто ми хоронили близьких під шаленим вогнем прямо у дворах своїх будинків, бо не могли донести вбитих родичів на кладовище. Наші діти, що народилися в перший рік війни, в цьому році пішли в школу. А для когось здалеку це проста, безлика, суха статистика, вираз протокольної стурбованості, або просто витрати великої геополітики. Ми – крихітна пляма кольору крові на карті світу, яких сьогодні немало на вируючій конфліктами земній кулі.

Комусь залпи градів і клацання снайперського вогню в широких українських степах стали енергійним імпульсом для політичного й фінансового ліфта. Для них наші кров і сльози, горе простих людей, стали паливом для диявольського механізму по накопиченню грошових знаків, які, як відомо, навіть трупним смородом не пахнуть.

А є й ті, хто знайшов в цій війні реалізацію свого героїзму. Хто беззавітно кинувся в бій захищати свою Вітчизну, свої ідеали, свою землю, рідних і близьких. Хто не щадив життя свого за брата свого.

Всі війни, про що ми знаємо з історії, а тепер із свого особистого досвіду – рясніли і героями і негідниками, і людьми і нелюдями.

Більшість з тих, хто прийняв участь у роботі Форуму – це люди, що живуть поряд з лінією розмежування, та переселенці, які як ніхто сильно відчувають різницю між реальним обличчям війни і відображенням її в телевізорах.

Підтримуючи зусилля та нові домовленості сторін конфлікту про всеосяжний режим припинення вогню, Священний Синод Української Православної Церкви своїм рішенням від 17 серпня 2020 року ініціював  проведення Міжнародного громадянського Форуму «Люди миру».                 

Ми відгукнулися на цю ініціативу і долучилися до неї.

Щороку, 21 вересня, відзначається Міжнародний День миру. Тому саме в цей день ми почали роботу Міжнародного громадянського Форуму «ЛЮДИ МИРУ» в Свято-Успенській Святогірській Лаврі, Донецької області, а його мультимедійний формат об’єднав учасників з різних країн, людей, що стверджують вічні загальнолюдські цінності, незалежно від національної та конфесійної приналежності.

Конфлікт на Донбасі є складним за своїм змістом та впливає на багато планетарних процесів, тому наш Форум – міжнародний.

Ми плануємо, що Міжнародний громадянський Форум «ЛЮДИ МИРУ» стане постійно діючим. Для цього ми створюємо потужний інструмент спілкування – інтерактивну та відкриту для всіх громадян медіа-площадку «ЛЮДИ МИРУ», де проходитимуть дискусії та робочі комунікації по темах Форуму.

На Форумі ми розглянули стан справ в соціальній сфері нашого життя жителів та переселенців Донбасу і Сходу України. Ми почали розгляд питань, які сьогодні є для нас питаннями виживання – медицини, освіти, вирішення житлових та побутових проблем. Ми почали розробку програми дій по відбудові мирного життя людей на Донбасі та Сході України.

Початок нашої роботи показав необхідність створення виконавчого  органу Міжнародного громадянського Форуму «Люди Миру», який представлятиме проекти та програми, розроблені учасниками Форуму, в органах державної влади, місцевого самоврядування України, міжнародних установах та організаціях. 

Незабаром буде два місяці, як в Донецькій та Луганській областях був встановлений всеосяжний режим припинення вогню. За цей час ті з нас, хто проживає на лінії конфлікту, при підтримці місцевої влади зробили головне, що можна зробити перед зимою – залатали дахи та стіни, вставили вікна, відбудували житло.

Але є багато питань, які не може вирішити тільки наша українська сторона. Так, наприклад, ті з нас, хто мешкає в населеному пункті Жованка, селища Зайцево (а нас там проживає 105 громадян), з яких 7 дітей, щоб дістатися до самого близького до нас містечка – Бахмута, добираються по бездоріжжю – дорога була розбомблена.

Дорога має вкрай важливе значення для мешканців селища та є єдиною від лінії зіткнення в безпечну сторону, тому цю дорогу мешканці Жованки називають «дорогою життя». Кожний день ми витрачаємо біля трьох годин на те, щоб відвезти по бездоріжжю наших дітей у школу, та повернутись додому, в той час, як в мирний час ми проїжджали цю дорогу за пів години.

Вже кілька місяців, як силами Донецької обласної адміністрації були підвезенні всі матеріали та техніка для прокладки дороги. Але тому, що для проведення робіт потрібне підписання двостороннього режиму тиші, ці роботи заморожені. 4 вересня 2020 року повторно надійшла заявка від керівника ВЦА селища Зайцево щодо забезпечення безпечного проведення робіт по ремонту автомобільної дороги від траси Т 0513 до н. п. Жованка. Командуванням Об’єднаних сил було позитивно розглянуто заявку та надані гарантії безпеки на дотримання режиму припинення вогню з боку Збройних Сил України, у період з 15.09.2020 по15.10.2020 № 5648 від 06.09.2020. Але гарантії безпеки від другої сторони конфлікту, через СММ ОБСЄ до цього часу не надані!

Це тільки один з прикладів того, що несе нам війна на побутовому, людському рівні, і таких прикладів багато.

Тому просимо Вас, вельмишановний Володимире Олександровичу, як Президента України звернутися до лідерів Нормандської переговорної групи про невідкладне прийняття необхідних рішень та зробити все можливе для встановлення миру на Сході України.

Ми звертаємося до Вас, вельмишановний пане Президенте, а також до всіх суспільних сил, громадян України та міжнародної спільноти з пропозицією про співробітництво та об’єднання зусиль у спільній праці по закінченню війни, запобіганню соціальної, екологічної та гуманітарної катастроф, відродженню та сталого розвитку Донецької та Луганської областей.

З повагою,

учасники міжнародного громадянського Форуму «ЛЮДИ МИРУ».